Залізобетонно: Цементній галузі в Україні потрібен захист інвестицій
Автор:
Редакція
Виробництво цементу в Україні – галузь, яка довгий час стабільно розвивається без прямої підтримки держави. В Україні є кваліфіковані кадри, величезна сировинна база та 20% недозавантажених виробничих потужностей. Іншими словами, країна може забезпечити власні потреби, при цьому дуже важливо не втратити ринкові позиції вітчизняної цементної галузі.
Наша марка
Протягом останніх років цемент в Україну постачався з Росії, Молдови та Білорусі, що спричинило помітний тиск на місцеву цементну галузь.
Роками національний виробник був вимушений працювати в умовах несправедливої конкуренції з імпортерами цементу з країн, де виробництво субсидується державою (Білорусь) чи стимулюється «політичними» цінами на енергоносії (Росія і молдовське Придністров’я).
Саме тому влітку 2019-го Україна застосувала антидемпінгові заходи щодо імпорту цементних клінкерів та портландцементу у розмірі 114,95% з Російської Федерації; 57,03% – з Республіки Білорусь; 94,46% – з Республіки Молдова. Своєчасність та правильність такого рішення особливо очевидні тепер – під час закриття українських кордонів у зв’язку з пандемією коронавірусу.
Напередодні прийняття цих заходів, у 2018 році, з України пішов один зі світових лідерів галузі, група «ХайдельбергЦемент». Це вже другий вихід з ринку великої міжнародної цементної компанії після того, як у 2013 свої інвестиції вивела група «Лафарж». У той же час, в Росії й Молдові її заводи продовжували успішно працювати і навіть експортувати свою продукцію в Україну. Це удар по репутації країни, по її економіці. Без залучення і захисту іноземних та внутрішніх інвестицій країні буде важко зупинити триваючий спад промислового виробництва.
Нові конкуренти
Цементна галузь є досі привабливою для іноземних інвесторів, але виключно зважаючи на потенціал відкладеного росту. В Україні працюють ірландська компанія CRH (Кам’янець-Подільський, Миколаївський та Одеський заводи), німецька Dyckerhoff Cement Ukraine (Здолбунівський та Ольшанський заводи). Українська компанія «Івано-Франківськцемент» інвестувала сотні мільйонів євро у надсучасне обладнання свого заводу, а компанія «Кривий Ріг Цемент», до якої перейшли активи Heidelberg, швидко нарощує виробництво продукції. Усього з моменту приватизації компаніями галузі було інвестовано більш ніж 2 млрд євро недержавних коштів.
Втім, і сьогодні український ринок відкритий для імпорту. Одразу після запровадження мит на імпорт продукції з ринків Росії, Молдови та Білорусі до України почали активно завозити цемент з Туреччини та Литви. До сих пір виробництва цементу в цих двох країнах не могли рівноцінно конкурувати з російським, білоруським чи придністровським імпортом. Тепер для них – зелене світло. Тому навіть з урахуванням запровадження мит минулого року обсяги імпорту цементу з сусідніх країн зросли на 58%.
Через активність імпортерів внутрішній ринок цементу не росте. Негативно також позначилася зростання ціни на перевезення «Укрзалізницею». Як результат, показники ринку коливаються в межах 2% з 2017 року. При цьому обсяги виконаних будівельних робіт в Україні в січні 2020 року зросли на 3,6% у порівнянні з аналогічним періодом 2019-го року – тобто в цілому ситуація може мати позитивний розвиток. Проте не обмежуючи імпорт, країна може втратити стратегічних інвесторів, які вже присутні в Україні і готуються вкласти у цементну галузь значні кошти.
Потенціал росту
Споживання цементу на душу населення на рік в Україні є найнижчим серед колишніх країн СНД, а у порівнянні з країнами швидкого розвитку є критично низьким. За даними дослідження The Global Cement Report 2019, цей показник у 2018 році в Україні склав 226 кг, тоді як в Білорусі – 358 кг, Росії – 367 кг, Польщі – 485 кг, Казахстані – 486 кг, Туреччині – 835 кг, а в Китаї – 1 555 кг на рік.
Це свідчить про обмеженість українського ринку, на якому працюють чотири великі вітчизняні компанії-виробники і численні імпортери. З іншого боку, треба враховувати величезні можливості України: за теперішніх темпів видобутку держава забезпечена цементною сировиною принаймні на 300 років.
З цієї точки зору показник споживання цементу на душу населення в Україні демонструє великий потенціал майбутнього зростання. Після запровадження антидемпінгових мит цементні компанії України швидко наростили виробництво цементного клінкеру на 10,6%. Втім, цементна галузь і надалі потребує державної підтримки: сприяння модернізації підприємств, податкових пільг на час реконструкції, проєкти та гранти. В свою чергу, виробники, які отримають підтримку держави, будуть зобов’язані гарантувати зростання кількості робочих місць і відсутність необгрунтованого росту ціни на цемент.
Захист національного виробника загороджувальними митами – стандартна світова практика, що дозволяє залучати довгострокові інвестиції в розвиток економіки, приваблюючи тих самих інвесторів, яких так гостро потребує наша держава і зберігаючи чинних.
Щоб забезпечити розвиток ринку бетону, на думку експертів, необхідно активізувати будівельну галузь. Реальним шляхом може стати державна стратегія, яка передбачає запровадження нових технологій у спорудженні інфраструктурних об'єктів (в першу чергу, бетонних доріг, які через навантаження затребувані в південних областях України) та через створення програм промислового будівництва соціального житла. Обидві проблеми – дороги і доступне житло – це вже означені державні пріоритети. Необхідно лише налагодити співпрацю між представниками ринку та державою.
За матеріалами: https://business.ua/economy/9479-zalizobetonno-tsementnij-galuzi-v-ukrajini-potriben-zakhist-investitsij